Упродовж своєї історії український народ створив цілу систему соціалізації молоді, виховання в неї високих духовних і громадянських якостей. В українському селі усталилися свої цікаві традиції та звичаї. Саме свята зимового циклу для дітей та молоді залишилися найулюбленішими.
… Презентую Вам найцікавіші роботи своїх гуртківців….
Єлизавета Продай, учениця 6-А класу:» Час новорічних свят - це час красивої, доброї казки, яка приходить у кожен будинок із настанням зимових холодів…Новий рік завжди вселяє в нас надію на краще, дарує безліч подарунків і приємних емоцій. У цей період ми можемо з легкістю відчути себе героями казки. Всі ми , і дорослі, і діти, повертаємося в дитинство, свято віримо в Діда Мороза і Снігуроньку, які неодмінно прийдуть до нас в гості і в те, що десь далеко, в холодних краях живе прекрасна Снігова Королева. Деякі зі мною не погодяться, але в душі це відбувається з кожним. І винен у всьому Новий рік - час виконання найзаповітніших бажань. Головне - налаштовуватися тільки на хороше, добре, і всі бажання збудуться…»
Гембець Дарія, учениця 6-Б класу:» Які давні традиції згадуються у святковий час? І які нові звичаї приходять у людські оселі? Мабуть, найкраще про давні традиції зустрічати Новий рік розкажуть люди старшого покоління. Дитинство моєї прабабусі, Білецької Ганни Іванівни, припало на воєнні роки. Але і тоді діти раділи святу, чекали сюрпризів. Бабуся згадує, що в дитинстві найбільше мріяла про солодощі… Нам, сучасним дітям, такі бажання можуть здатися смішними, бо не зазнали ми того, через що пройшли наші бабусі та дідусі…Тому і балують нас, своїх правнуків, дорогими подарунками . Тож давайте цінувати і поважати наших стареньких. Хай Рік Новий принесе їм побільше здоров’я і сил…»
Каменєва Кіра, учениця 6-б класу: « Моя бабуся, Котлобай Валентина Павлівна, у дитинстві мріяла, щоб Дід Мороз подарував їй гарну велику ляльку, а ще багато цукерок, бо ласувала вона ними тільки на Різдво. Разом із своєю мамою Марією готували різні страви… Улюбленою у моєї бабусі з дитинства залишилася пшенична солодка каша на молоці, запечена у глиняному горнятку в печі…
А для прабабусі Марії і прадіда Павла найкраща, найсмачніша страва – це свіжоспечений хліб. Після 1933 року, переживши страшний голод, люди цінували кожну крихточку хліба і ніяк не могли наїстись його…
Сімейну традиції ми зберегли до цих пір. Моя прабабуся, бабуся і мама завжди на всі новорічні свята випікають гарну рум’яну хлібину. І коли матуся кладе її на стіл, то примовляє: « Частуйтесь, діти, та підтримуйте традицію роду нашого! Ніколи не забувайте, що хліб – усьому голова!»
Коли я буду мати власну родину, обов’язково в Новий рік на столі буде свіжовипечена мною хлібина, як символ життя людського… «
***
Часи змінюються і люди змінюються. Але саме в новорічну святкову пору найбільше віриться, що ось-ось будуть зміни на ліпше. З такими надіями переступили ми невидимий поріг Нового року. І це, напевно, одна з найкращих традицій у світі. Бажаю усім миру, добра і злагоди! А нашим дітям упевненості в дні прийдешньому і здійснення найзаповітніших бажань.
Мордашова О.М.- учитель
української мови та літератури,
керівник гуртка «На крилах творчості»
