Профіль користувача




Вторник, 21 Февраль 2012 13:17

Історія школи

Оцените материал
(5 голосов)

Навчання в школі  - це роки дитинства, змужніння, фізичного й духовного загартування. Тому ніхто ніколи не забуває цієї щасливої пори. Назавжди в пам`яті лишаються уроки улюблених вчителів, їх прагнення передати учням свої знання. Школа – це старт  у доросле життя. Від цього старту залежить доля людини

 

Із спогадів випускниці Кутіщевої О.Б.

"Приміщення моєї рідної школи, де пройшли моє шкільне і піонерське життя, пережило все – адже в ній були (вже потім) церква, Будинок культури, хімчистка, сапожня, Будинок піонерів.

Цікава історія цієї будівлі. У Великій Лепетисі жив ще до революції Похваленко Георгій Діапидович – людина щедрої душі, залюблений у своє село, і вирішив за життя зробити подарунок дітям односельців. За його кошти на березі Дніпра, спорудили високе приміщення, яке він подарував місцевій владі під щколу. У дворі ми, піонери, вечорами палили вогнища, співали пісні, з нами вожаті проводили ігри, бесіди.”

“З 6225 жителів району письменні становили лиш 4,2 проценти”. “Парафіяльну школу у Великій Лепетисі відкрито 1867 року, земську – 1883 року. В них навчалося 110 учнів, працювало 7 вчителів”.

До революції школа у селі Велика Лепетиха називалася Земською. У цій школі діти одержували початкову освіту. Директором школи був Дахно, який під час революції за зв`язок із есерами, був розстріляний.

У школі працювали два вчителі, які вели класи – комплекти: І – ІІІ, ІІ і IV.

Вивчалася російська мова і література, математика, географія і Закон Божий, який проводив піп Симон. Після уроків діти працювали в майстерні, виготовляючи столи, стільці і інші предмети.

Екзамени здавали в четвертому класі і хто складав їх успішно, одержував свідоцтво “Будинку Романових”.

В 20-х роках був організований осередок комсомольців. Спочатку він називався Союзом соціалістичної молоді. Приймали до комсомолу на перших зборах всіх бажаючих, а пізніше – за рекомендацією і з урахуванням соціального походження. На цих зборах виступав комісар військової частини 30-ї Іркутської дивізії, яка проходила через наше село, на фронті для боротьби з Врангелем на Перекопському перешийку. Комісар закликав молодь вступати в соціалістичний союз молоді, вів з нею задушевну розмову. А після всього були танці під військовий оркестр біля школи.

Ідею створення в нашому селі молодіжної організації підтримав і продовжив Афонін – один із секретарів волосного комітету партії. Він один раз на тиждень проводив інформації про міжнародне положення, про події в нашій країні, а закінчував завжди задачами молоді. Закликав її бути першими помічниками партії, кріпити дисципліну, викривати різні плітки направлені проти Радянської влади, допомагати комітету незаможних селян у боротьбі з куркулями. У 1921 році з Мелітополя приїхав представник на збори Соціалістичної молоді і було вирішено молодіжну організацію називати Комуністичним союзом молоді.

В 1924 році з ініціативи Малкіна Зіновія Григоровича був створений перший піонерський загін при ВПУ (Вище початкове училище).

Допомагала З.І Малкіну створити піонерський загін Супрун Ніна (Остропицька). Першими до загону прийшли Даша Очерідник, Маруся Шляхова, Оля Беловал, а згодом і інщі діти.

На перших же зборах діти обрали назву загону “Очажок”. Головою ради дружини був обраний Очерідник Іван. (В 70-ті роки Іван Кіндратович працював замісником голови Великолепетиського  райвиконкому).

Вчителем співів працював Леонтій Володимирович Богданов, який супроводжував шкільний хор грою на скрипці. Незабаром в школі з`явилось піаніно. Всі піонери хотіли навчитись грі на піаніно і тому записувались в чергу, щоб ходити на заняття. Піонери з гордістю носили піонерські галстуки, а вітались один до одного салютом.

Малкін З.Г. брав участь у першому Всесоюзному перепису населення у Великій Лепетисі.

Наприкінці 1920 року в селі організовано волосні відділи народної освіти та культурно-освітньої роботи. Відкрито хату-читальню, де проводились вечори, присвячені революційним святам, працювали гуртки, виступали лектори. “1921 року у Великій Лепетисі почали працювати клуб і бібліотека, школа на 200 учнів та кілька шкіл ліквідації неписьменності серед дорослого населення, якими керували вчителі-активісти”.

На місці будинку волості у 1924 році розмістився будинок семирічної Великолепетиської райтруд школи. Діти з великою охотою майже кожного вечора збиралися тут. На подвір`ї школи часто вечорами запалювали вогнища, учні проводили цікаві ігри, співали пісні, загадували різні загадки. О.Б. Кутіщева згадує, що організовувалися екскурсії на човнах у бувший маєток Фольц-Фейна, а на підводах в Асканію-Нову і Рубанівку.

В 1926 році Великолепетиську семирічну школу перейменували в 10-річку. Щколу розмістили в трьох корпусах (нині по вулиці Щорса).

В школі була відкрита шкільна кооперація, де все шкільне приладдя передавали самі учні один одному.

Поряд з учнями завжди були люблячі вчителі, які давали перші, найважливіші життєві уроки: добра, порядності, чесності, мужності, любові до своєї землі, своєї Батьківщини.

Це Льняний Микола Іванович який за самовіддану працю був нагороджений путівкою до Ленінграду. Навчаючись у Херсонському педінституті, він був у складі делегації, яка їздила до Крупської Н.К. з тим, щоб вона дала згоду на присвоєння інституту її імені.

Шелестов Яків Лукіч викладав математику у семирічній школі з 1923 по 1925 р. Був делегатом першої обласної вчительської конференції, яка відбулась 16 грудня 1924 року.

Шелестов Я. Л. Заслужений вчитель, делегат Першого Всеукраїнського з`їзду вчителів 1925 року. Працював членом і головою ревкомісії кооперативу 1927 – 1929 років, він відмінник народної освіти, заслужений вчитель СРСР, кавалер ордену Леніна і медалі “За доблесну працю”.

Льняна П.Ф. – відмінник народної освіти, заслужений вчитель СРСР.

В 1927 – 1928 роках було відкрито два четверті класи. Керівником одного була Плетенець О.В. У цьому класі навчались сироти і напівсироти. Керівником другого четвертого класу була Льняна П.Ф., яка працювала у школі з 1923 року. У цьому класі були переважно діти селян-середняків, інтелегенції та службовців, батьки яких платили за навчання 35 крб. на рік, вірніше оплачували зарплату вчительці. Починаючи з 1927  по 1930 рік контингент учнів був приблизно такий: 1927 – 1929 рр. – 150 учнів 1929 – 1930 рр. – 175 учнів 1930 – 1931 рр. – 210 учнів    

Школа не тільки давала учням міцні знання, але й була трудовою. Учні допомагали колгоспові у боротьбі із шкідниками рослин. Уже тоді готувалися кадри для місцевих колгоспів, які організовувалися в 1929 році. У V класах вивчалося рослинництво, у VI – тваринництво, у VII – сільськогосподарські машини (в основному трактори).

При школі була майстерня. Майстрами свої справи були вчителі Бойко і Нікітенко. Уроки, де вивчалося рослинництво, тваринництво, сільгоспмашини, проводили спеціалісти – агрономи, зоотехніки, інженери. В школі існували піонерські ланки на чолі з піонервожатими. З великим задоволенням старшокласники йшли до піонерів, щоб надати їм допомогу. Вечорами палили вогнища, співали пісні, проводили ігри, бесіди, допомагали у навчанні. Серед вожатих був Макаренко П.Т.

Всю свою любов він віддавав дітям, так, як        дуже їх любив. Тому після Великої Вітчизняної війни він написав книгу “Діти Великої Лепетихи в роки Великої Вітчизняної війни”   і подарував її школі.               Цю книгу з задоволенням читають і понині, бо знахо-диться вона у шкільному музеї. Ось деякі сторінки цієї книги.

“Все мы из страны детства. И сколько бы лет не минуло с тех пор, не слабеют связи с этим прошлым, так же, как не тускнеют воспоминания и дружеские отношения.

Константин Андреевич Болгарин – мой друг детства, его близкое и дорогое мне имя напоминает о моем, и нашем детстве в 1921 году Костя поступает в первый класс. С 1924 года он – юный пионер. Тогда в пионерской организации и родилась крепкая дружба четырех мальчиков. Это были: Костя Болгарин, Кузьма Коприво, Алеша Фесек и я, Павлик Макаренко. Это была дружба, которой можно только завидовать.

В 1925 году в селе Рубановка организуется коммуна «Гудок». В эту коммуну вступает и семья Кости. В 1926 году она внезапно выезжает на новое место, за Мелитополь, бывшее имение помещика Пенера во Второ-Покровском районе.

В 1932 году Костя закончил Одесский автомобильный техникум и работал в Белоруссии техником автоотряда, строившим тогда шоссейные дороги, где заболел тифом. После выздоровления, с 1933 по 1935 гг. работал преподавателем в Краснокутской автотранспорт-ной школе Харьковской области.

В ноябре 1940 года он был призван в армию и направлен для прохождения службы в город Старые Дороги в Белоруссии в 32-й автомобильный полк. В этом полку Костю и застала война.”

Он вспоминает: «Я воевал с первого дня войны, не раз нюхал порох, испытал, что такое свист пуль, визг летящих на тебя бомб и снарядов. Похоронил многих своих товарищей, пережил не один страх. В Смоленск прибыла для обучения группа московских комсомольцев. Здесь встретился с Зоей Космодемьянской».

В 1935 році у школі був створений авіомодельний гурток. На березі Дніпра учні запускали моделі з резиновими моторами. Першими активістами гуртка були Ваня Горішній, Петя Тимошенко, Толя Попов. Учасників авіомодельного гуртка запрошували і на районні конференції дорослих. Тут учні демонстрували свої моделі. Керівником гуртка був Макренко Павло Терентійович – вожатий школи. Для моделей потрібен був бамбук. В Лепетисі, звісно, його не було. Зв`язались з Московською базою, переправили гроші і незабаром одержали необхідні два комплекти бамбука для авіомоделей.

Після закінчення сьомого класу 1932 р. багато учнів обрали професію вчителя наслідуючи своїх вчителів, які посіяли в їхні душі добро, правду і любов до людей та праці. Всі вони пропрацювали на ниві народної освіти білше сорока років. Це – Науменко Є.С., Павловська Є.М., Пагуба М.К., Костіна Є.К., Остропицький М.А., Лукашов Ф.Г., Філоненко Ф. Г..

Ще серед випускників:

  • Андрій Курган закінчив Мелітопольський сільськогосподарський інститут. Багато разів обирався депутатом облради, мав урядові нагороди.
  • Григорій Літінський член Академії наук СРСР.
  • Григорій Очерідник – капітан далекого плавання.
  • Акуленко І.А – секретар райкому партії.

Вчителька біології, хімії Льняна Поліна Федорівна згадує, що в перод з 1925 директором школи був Штенко, а пізніше Бунелик О.Р.. В педагогічному колективі працювали:

– Бунелик О.Р. – директор школи;

– Малкіна Р.Г. –  викладач російської мови і літератури;

– Льняний М.І. – викладач математики;

– Льняна П.Ф. –  вчитель біології та хімії;

– Богданов Л.В. –  викладач співів;

– Вороненко П.Г. –  вчитель молодших класів;

– Гусакова В.Г. –  викладач класів німецької мови;

Після закінчення Великої Вітчизняної війни в школі залишилась працювати лише Льняна П.Ф., а решта вчителів, або виїжджали, або загинули в роки війни.

“В 1937 році працювали середня, семирічна і три початкові школи, в яких навчалося понад 800 дітей, працювало 50 вчителів”.

В 1938 році збудовано двоповерховий корпус школи. У новому корпусі були вже кабінети фізики і біології. На першому поверсі була хороша шкільна бібліотека, якою завідувала Дорізо-Павловська Є.Д.

У 1936-1937 навчальному році закінчили вперше 10 класів 10 учнів, а педколектив школи складався з 32 учителів. Школа в ці роки була одним з культурних центрів Лепетихи. Тут працювали різні гуртки: драматичний, хоровий, літературний, фізичний, танцювальний. З великим задоволенням, особливо дівчатка, займалися танцями. В 1940 році зайняли перше місце в обласному конкурсі.

Ще, школа була тісно пов`язана з колгоспом, недарма ж вона називалася “Школою колгоспоної молоді”. Учні систематично допомагали колгоспу у всіх сільськогосподарських роботах. Найбільша робота приділялась боротьбі з шкідниками культурних рослин.

На базі школи працювала педщкола без відриву від виробництва і вечірня школа працюючої молоді.

Згадує Сущенко (Тищенко) М.А.: “На останньому дзвінку 1941 року, присвяченому закінченню школи, перед випускниками виступив директор школи В.А. Онищенко. Він сказав: “10 клас – це гордість школи. Із 24 учнів половина відмінників з усіх предметів”. Хочеться сказати про кращих з них – Гоніна Володю – старосту, Костіна М., Тищенко Марію, Венгеренко Галину, Березовську Людмилу (серед них була і я).

Їх відмінне навчання, зразкова поведінка, завзятість у громадській роботі залишаються приємним спогадом для школи. Через 15 днів десятикласники залишають нашу школу. Кожен з них піде давно обраним шляхом”.

22 червня 1941 року повинен був відбутися випускний вечір. Але не довелось випускникам 1941 року відсвяткувати своє повноліття. Одержавши атестати зрілості у перший же день, частина хлопців-випускників пішла добровільно до райвійськомату. Перші фашистські бомби впали на Лепетиху 17 вересня 1941 року. Вони зруйнували всю центральну частину селища, будівлі державних установ, в тому числі й нашу школу та багато житлових будинків. Частина випускників і вчителів не повернулися із фронту.

Учитель Льняний М.І. назавжди залишив про себе добру славу. Це вчитель математики і фізики. З перших днів Великої Вітчизняної війни він був на фронті, загинув смертю хоробрих у 1943 році.

Учитель біології Полив`яний Ф.С. загинув смертю хоробрих за нашу Батьківщину у 1942 році. Учні Гонін Володя, Коновалов Гриша, Подвійський Ігор та інші – воювали на фронті

В дні війни двоповерхова школа була зруйнована, і тому після визволення Великої Лепетихи школу розмістили в приміщеннях дитячого садка. В школі навчалися в 3 зміни, а учні своїми руками відбудовували зруйновані приміщення школи. В цей час велику допомогу надавали піонери колгоспу. Під час збирання врожаю і посівної школу закривали до двох місяців, і всі учні трудилися в полі. В школі існувала піонерська дружина імені Молодої Гвардії. В кожному загоні були піонерські щити, в яких піонери розкривали всю свою роботу. Це і успішність піонерв, і відомоті про спортивні змагання по бігу, піонерські доручення, робота в полі, відомості про збір металолому та макулатури, випускались листки-відомості (молнія), в яких описувалось піонерське життя, поздоровлення з днем народження. В кожному загоні проводились збори загону, які починалися піонерською піснею, внесенням прапора. На урочисті збори приходили почути про справи своїх дітей батьки. Кожного місяця проходили районні спортивні змагання, в яких приймали участь учні 9-х, 10-х класів. На змаганнях учні школи завжди отримували призове місце.

У 1946/47 навчальному році  році до стін рідної школи прийшли колишні випускники  Тищенко-Сущенко М.А., Павловська Є.М., які з дитинства мріяли про професію вчителя. Сущенко М.А. стала вчителем географії, Павловська Є.М. – вчитель математики. Нелегко було молодим спеціалістам у післявоєнні роки. Разом з дітьми вони приймали активну участь у відбудові школи. В цей час у школах впроваджувались олімпіади. Вчителі з великою охотою готували дітей до олімпіад ввечері. У 1949 році Карпенко Женя, учениця 8 класу, зайняла І місце у обласній олімпіаді з геометрії.

Згадує Обух Вільям: “Нам, школярам післявоєнного часу війна залишила глибокі рубці, не заживші ще рани. Не один із дітей став сиротою, одягтися не було в що, їсти хотілося теж, але між собою ми були дуже дружними, допомагали один одному.

До першого класу нас вступило 32 учні, закінчили школу 28 учнів. П`ятеро пішло працювати після 8 класу”.

За післявоєнні роки у 1957 році у великій Лепетисі збудовано ще одне триповерхове приміщення середньої школи.

У селищі працюють дві середні, одна восьмирічна і дві початкові школи, школа робітничої молоді, професійно-технічне учлище, музична школа. Ці заклади охоплюють понад дві тисячі чоловік, яких навчає 110 учителів. Серед них заслужені вчителі УРСР П.Ф. Льняна та Л.В. Вороненко, які понад 40 років віддали справі виховання і навчання дітей.

Зразу ж у 1957 році всі учні середніх і старших класів перейшли у нову, світлу школу. Початкові класи залишилися у старих приміщеннях. Перший дзвінок був проведений на території нової школи. Лінійку відкрив директор школи Комісаренко А.В. та учениця першого класу Шеховцова А.

Біля стін нової школи діти разом з вчителями посадили фруктовий сад. Кожен клас по черзі доглядав його. Взимку захищали деревця від холодних вітрів, засипали їх снігом, влітку – захищали від жари, поливаючи їх.

Уже в 1959 році у школі були створені кращі кабінети району та області. Це кабінет історії – вчитель Медова Г.С., кабінет хімії – вчитель Льняна П.Ф., кабінет української мови та літератури – вчитель Виговська М.О..

Горішня  Жанна (Слабко Ж.М.) згадує роки свого шкільного життя: “У 1957 році ми прийшли з початкових класів у нову світлу школу. В школі ми одержали глибокі і міцні знання. 15 однокласників закінчили вищі навчальні заклади, 7 чоловік – середні-спеціальні. З почуттям поваги й теплоти ми згадуємо рідних вчителів, їх нелегкий, але благородний труд Балабанову Маю Олексіївну – вчителя історії, Шаюк Наталію Григорівну – вчителя хімії, Костіну Марію Михайлівну – вчителя іноземної мови”.

В 1961 році Юрій Олексійович Гагарін вперше в світі зробив орбітальний політ навколо Землі на космічному кораблі “Восток”. Піонери почали боротись за присвоєння дружині імені Ю.О. Гагаріна. 22 квітня 1961 року старша вожата Ольховська М.В. зачитала виписку із протоколу засідання ради дружини про присвоєння дружині імені Юрія Гагаріна. З цією подією поздоровив учнів директор щколи Комісаров А.В.

Велику роботу піонери проводили в бібліотеці (підклеювали книги, розносили їх читачам). Вони проводили читку дитячих оповідань, ігри, розучували піонерські пісні. Всі мріяли про той час, коли їм подарують горн і барабан, тому що вони дуже любили ходити строєм і співати пісні.

Випускали піонерську газету, вивішували її на видному місці, черговий слідкував за нею і цікавився враженням батьків. Піонери допомагали старшим людям і тим, хто потребував допомоги. Вони збирали металевий брухт та макулатуру.

Восени піонери та комсомольці збирали врожай фруктів з шкільного саду. Робили консервації на зиму та пригощали дітей дитячого садка.

19 травня 1972 року Всесоюзна піонерська організація імені В.І. Леніна відзначила 50-річчя. XVI з`їзд ВЛКСМ звернувся до всіх піонерів Радянського Союзу гідно зустріти цю знаменну дату. На заклик свого вожатого комсомолу піонери дружини активно включилися в Всесоюзний марш “Завжди напоготові!” Вони з великим ентузіазмом включилися в марш. Збирали лікарські рослини, металобрухт, з художньою самодіяльністю ходили на підприємства, колгоспи. Загонам переможцям по маршрутах вручалися вимпели, а також визначалися правофлангові загони.

Згадує Ковтун Світлана: “Закінчивши початкову школу ми, прийшли до середніх класів. Наш класний керівник була молода, добра, справедлива, уважна вчителька української мови та літератури Садковська Катерина Іванівна. Молода вчителька завжди розповідала багато цікавого про українських письменників, про їх твори. Вона зуміла зробити так, що ми теж полюбили цих письменників. Навчила грамотно писати та логічно мислити. Кожен урок української мови та літератури був для нас святом”. 

Згадує Чаленко Тетяна: “Я належу до тих молодих людей, про яких кажуть, щоїм пощастило. Мені пощастило на добрих вчителів. Вони дали мені міцні знання, розширили мій світогляд, допомогли визначити своє місце в житті. Більшість із них я можу назвати другими батьками. Моя перша вчителька Ахтирко З.І., вона створила в школі таку атмосферу добра, взаєморозуміння, що “наче рідний дім, для нас була школа”. З нею ми ходили в походи, запрошували до себе гостей (воїнів Великої Вітчизняної війни, героїв праці), які розповідали багато цікавого. По завершені ми вітали їх своїми віршами і піснями.”

Кількість учнів у школі збільшувалась і тому в 1982 рооці на місці шкільного саду почало будівництво нової триповерхової школи. Для того, щоб успішно закінчити будівництво допомагали всі жителі Великої Лепетихи. По черзі кожне підприємство допомагало підносити цеглу, фарбували.

Школу будувала пересувна механізована колона № 165 будівельного управління “Каховсільбуд”.

Здали вони її з оцінкою “добре”. Бригадири Балдишевський і Ващенко вручили учням школи символічний ключ від Країни Знань.

Районна газета “Прапор Жовтня” писала: “Її чекали з нетерпінням, про неї стільки мріяли батьки і діти”. На відкриття школи приїжджав перший секретар обкому Компартії України А.М. Гіренко, який і перерізав символічну стрічку входу в школу. І  970 учнів на чолі з директором школи Стрельник Т.В, ввійшли в стіни нової школи.

Прочитано 269881 раз Последнее изменение Вторник, 06 Октябрь 2015 07:26
Другие материалы в этой категории: Візитка школи »

Календар
« Октябрь 2017 »
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
            1
2 3 4 5 6 7 8
9 10 11 12 13 14 15
16 17 18 19 20 21 22
23 24 25 26 27 28 29
30 31